Загальна система оподаткування застосуються в тому випадку, якщо одночасно з заявою про реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності не подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. Загальну систему оподаткування застосовують також ті підприємці, які відмовилися від застосування спрощеної системи оподаткування.

Підприємці на загальній системі оподаткування є платниками ПДВ при дотриманні умов, визначених ст. 180 Податкового кодексу України (ПКУ). Обов'язковій реєстрації ПДВ-никами підлягають підприємці, які за останні 12 календарних місяців досягли обсягу оподатковуваних операцій в 1 млн грн. (Ст. 181 ПКУ). При необхідності підприємці можуть добровільно зареєструватися як платники ПДВ (ст. 182 ПКУ).

Загальній системі оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців в ПКУ присвячена всього одна стаття - ст. 177 р. IV. Вона називається "Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування".

Податком на доходи обкладається чистий дохід, тобто. Е. Різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Дохід

Загальний оподатковуваний дохід - це виручка, отримана від здійснення підприємницької діяльності. У дохід підприємця включаються:

- Виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок підприємця;

- Готівкова виручка, отримана із застосуванням РРО (КОРО, РК) безпосередньо підприємцем або його працівниками в місці здійснення розрахунків;

- Виручка в негрошовій (натуральній) формі;

- Суми передоплати;

- Суми штрафів та пені, сплачені підприємцю іншими суб'єктами господарювання за порушення умов цивільно-правових договорів, та ін.

Відсотки, нараховані банком на вільний залишок коштів на банківському рахунку, не включаються до доходу підприємця і підлягають оподаткуванню як доходи, отримані фізичною особою - громадянином.

Дохід визначається за «касовим методом», т. Е. В момент надходження коштів. Наприклад, якщо продукція відвантажена в березні, а оплата за неї поступила в травні, то і дохід виникне тільки травні (в момент оплати продукції), а не в березні (в момент відвантаження).

Платники ПДВ не включають у свої доходи і витрати суми ПДВ, які входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Витрати

Виключний перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

До таких витрат належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів , допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена ​​за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу) ;

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, не зазначені у підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, використовуваного у господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У пп. 177.4.4 ст. 177 ПКУ наведено виключний перелік «інших витрат». Крім того, загальносистемники однозначно позбавлені права на амортизацію основних засобів. У той же час їм дозволено включати до витрат вартість ремонту та експлуатації майна, використовуваного у підприємницькій діяльності.

Основні правила включення понесених підприємцем витрат до складу витрат:

- Витрати підтверджені документально;

- Такі витрати включені в перелік витрат, визначених п. 177.4 ст. 177 ПКУ;

- Витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу у розрахунковому періоді.

Тобто, щоб зменшити розмір оподатковуваного доходу, необхідно виконання кількох умов: витрати повинні бути оплачені, товар отриманий (роботи, послуги виконані), витрати безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.

Підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форма якої і порядок її ведення затверджено наказом Міндоходов від 16.09.2013 р № 481, і мати первинні документи, що підтверджують походження товару.

Дані Книги обліку є підставою для заповнення річної декларації про доходи.

Ставка податку

Доходи підприємця, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ. Даним пунктом встановлено дві ставки:

- 15% бази оподаткування (т. Е. Чистого доходу);

- 20% до частини середньомісячного річного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної зарплати.

Для визначення розміру середньомісячного річного доходу суму чистого оподатковуваного доходу за рік слід розділити на кількість календарних місяців, протягом яких підприємцем були отримані такі доходи у звітному році. Тобто для визначення розміру середньомісячного доходу необхідно підсумовувати щомісячний чистий дохід і розділити на кількість місяців, в яких цей дохід отримано.

Сплата податку

Розраховувати кожен місяць податок з доходів підприємцю не потрібно, оскільки загальносистемники сплачують податок авансом.

Суму авансових платежів на наступний рік підприємці розраховують собі самостійно і відображають в ладі 08 додатка 5 до податкової декларації про доходи. Її розмір повинен бути не менше 100% річної суми податку за минулий рік у порівнянних умовах. Сума авансів відбивається підприємцем у річній декларації. Авансові платежі вносяться до бюджету щоквартально по 25% (не пізніше 14 березня, 14 травня, 14 серпня і 14 листопада).

Якщо розмір доходу у кварталі зменшується більш ніж на 20% в порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал, підприємці мають право зменшувати суму авансових платежів пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу (пп. 177.5.1 ст. 177 НКН). Для цього до настання строку сплати авансового платежу подається заява у довільній формі з розрахунком зменшення суми авансового платежу та коротким поясненням обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Наприклад, авансові платежі на початку року розрахувалися виходячи з очікуваного доходу за квартал 20 000 грн., А реально дохід за ІІ квартал склав менше 16 000 грн.

Можна подати до податкової інспекції заяву з новим розрахунком авансового платежу на третій квартал і поясненнями щодо зменшення суми доходу.

Щоб правомірно зменшити розмір авансового платежу, заява має бути подана до настання терміну сплати, т. Е. Не пізніше 13 серпня. Звертаємо увагу, що таке зменшення авансового платежу дійсно тільки на один квартал і автоматично до кінця року не продовжується. Якщо доходи підприємця не виростуть, то не пізніше 13 листопада процедуру слід повторити.

ПКУ не вимагає здійснювати перерахунок авансових платежів при істотному збільшенні суми доходу.

Звітність

Підприємці звітують до податкової про отримані доходи лише за результатами календарного року. Щомісячна або квартальна звітність не передбачена. Декларація про доходи подається раз на рік не пізніше 9 лютого наступного року, форма якої затверджена наказом Міндоходов від 11.12.2013 р № 793.

У такій декларації поряд з доходами від підприємницької діяльності потрібно відображати та інші одержані доходи, в тому числі іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).

Новостворені або перейшли із спрощеної системи оподаткування підприємці подають декларацію про доходи за результатами роботи в першому кварталі на загальній системі оподаткування, потім - раз на рік.

Наприклад, підприємець зареєстрований у травні. Першу декларацію про доходи він повинен представити за підсумками другого кварталу, а потім - річну.

Для заповнення декларації підприємцю необхідно керуватися нормами Інструкції № 79.

У річній декларації в обов'язковому порядку заповнюються розділ I «Загальні відомості», розділ III «Доходи, отрімані фізічною особою - підприємцем від провадження господарської ДІЯЛЬНОСТІ», розділ V «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізічніх осіб». Інструкцією № 793 визначено, що розділи VII «Відомості про Нерухоме майно» і VIII «Відомості про Рухом майно» заповнюються за наявності у платника податків рухомого і нерухомого майна на кінець звітного року. А нормами пп. 177.5.2 ст. 177 ПКУ передбачено, що ці розділи заповнюються тільки знову зареєстрованими підприємцями, які подають декларацію перший раз.

Згідно з пп. 177.5.3 ст. 177 ПКУ остаточний розрахунок податку за звітний рік здійснюється підприємцем самостійно на підставі даних, зазначених у річній податковій декларації, з урахуванням сплачених ним протягом року сум авансових платежів.

Надміру сплачені суми податку зараховуються в рахунок майбутніх платежів з податку з доходів або повертаються підприємцю.

Єдиний внесок

Підприємці зобов'язані сплачувати за себе ЄСВ на підставі норм Закону України від 08.07.2010 р № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Підприємці нараховують ЄСВ за ті місяці, в яких ними було отримано чистий дохід, за ставкою 34,7%. ЄСВ нараховується на суму доходу, отриманого від діяльності, яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути менше розміру мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (пп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Якщо у загальносистемника в конкретному місяці не було доходу, він не нараховує і не сплачує за цей місяць ЄСВ. У той же час для того, щоб весь відпрацьований рік включався до страхового стажу для призначення пенсії, підприємець може (а не повинен) за місяці, в яких не було доходу, самостійно визначити розмір доходу, нарахувати та сплатити ЄСВ у розмірі, не менше мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини доходу, на який нараховується ЄСВ.

Внески сплачуються протягом року авансом в ті ж терміни, що і авансові платежі з податку на прибуток - не пізніше 14 березня, 14 травня, 14 серпня і 14 листопада. Розмір авансових платежів повинен становити 25% річної суми ЄСВ, обчисленої від суми оподатковуваного доходу минулого року. На відміну від податку на доходи, у зв'язку зі зменшенням передбачуваного доходу авансові платежі з ЄСВ не зменшуються.

За підсумками року не пізніше 9 лютого проводиться доплата ЄСВ, яку підприємець розраховує самостійно.

Для підприємців-загальносистемників встановлено звітний період з ЄСВ, що дорівнює календарному року (абз. 7 ч. 7 ст. 9 Закону № 2464). Тому вони представляють звіт з ЄСВ один раз на рік - за підсумками року до податкової за основним місцем реєстрації.

Загальносистемники представляють звіт, що складається з титульного листа та таблиці 1 додатка 5, форма і порядок заповнення яких затверджені наказом Міндоходов України від 09.09.2013 р № 454.

Звіт з ЄСВ подається незалежно від того, чи весь рік підприємці працювали на цій системі оподаткування, а також чи отримували вони протягом року доходи (п. 2.14 р. II Порядку № 454).

Підприємці, які протягом 2014 переходили із загальної системи оподаткування на єдиний податок або навпаки, заповнюють додаток 5 до Порядку № 454 з одним титульним листом і двома таблицями для кожної з систем оподаткування (п. 4.18 р. IV Порядку № 454).

Загальносистемники - пенсіонери за віком або інваліди, на відміну від таких же підприємців-єдинників, не звільнені від сплати ЄСВ та подання звітності, тому звіт представляють в загальному порядку.

Для заповнення таблиці 1 загальносистемники використовують дані з річної декларації про доходи: показник графи 7 розділу I додатка 5 до декларації про доходи. При цьому показник по графі 2 рядка «Усього» таблиці 1 має дорівнювати показнику графи 7 розділу I додатка 5 і загальній сумі щомісячних показників по графі 9 Книги обліку доходів і витрат.

Якщо у підприємця доходу не було, таблиця 1 здається з прочерками (нулями).

Готівкові та безготівкові розрахунки

При здійсненні підприємницької діяльності розрахунки можуть проводитися як готівкою, так і безготівковими коштами.

Готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна. У цьому ж пункті визначено, що готівкові гроші - це грошові знаки національної валюти України, які є дійсними платіжними засобами (п. 1.2 Положення № 637).

Безготівкові розрахунки - це платежі за товари та послуги без використання готівкових грошей шляхом переказу сум з рахунку платника на рахунок покупця через банки та інші фінансові організації, в яких відкриті відповідні рахунки. Оплата платіжною карткою відноситься до безготівковій формі розрахунків.

При готівкових розрахунках загальносистемники зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО) або книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в редакції від 01.06.2000 р № 1776 -III.

Крім того, відповідно до п. 14.19 ст. 14 Закону України від 05.04.2001 р № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» підприємці зобов'язані забезпечити можливість здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів. У продавця повинні бути термінали, що приймають платежі не менше трьох платіжних систем. Пунктом 1 постанови КМУ від 29.09.2010 р № 878 передбачено, що вимога про наявність платіжних терміналів поширюється тільки на суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і використовують при розрахунках РРО. Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше 50% кількості РРО, а при наявності одного РРО - не менше одного платіжного терміналу.

Звільнено від обов'язкового встановлення платіжних терміналів суб'єкти господарювання, у т. Ч. Суб'єкти малого підприємництва, які здійснюють підприємницьку діяльність у населених пунктах з чисельністю населення до 25 тис. Осіб, заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, а також підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 м2 (крім автозаправних станцій).

Газета "Частный Предприниматель"